Ще мінімум 5 років занепаду: що чекає ЖКГ росії до 2030-го

На росії поглиблюється криза у сфері житлово-комунального господарства, яка вже зараз проявляється в численних аваріях і відключеннях тепла, води й електроенергії. Попри спроби чиновників пояснити ситуацію погодними умовами, експерти вказують: головна причина – критичний знос інфраструктури та хронічне недофінансування галузі.

За оцінками, близько 80% комунальних мереж рф перебувають у зношеному стані, тоді як темпи їх заміни залишаються мізерними – трохи понад 2% на рік. Це означає, що система фактично працює «на зношення», а кількість аварій лише зростатиме. Уже цієї зими тисячі людей у різних регіонах залишалися без базових послуг у розпал морозів: блекаут у мурманську і сєвєроморську, коли впали п’ять опор ЛЕП, серія проривів на теплотрасах в омську й самарі, пошкодження водопроводу й витік газу в іжевську та багато ін.

Водночас офіційні плани модернізації мають вигляд відірваних від реальності. До 2030 року росія заклала приблизно вдвічі менше коштів, ніж потрібно для повного оновлення системи. Це означає, що в найближчі роки не йдеться про повноцінні ремонти, а максимум про точкові аварійні роботи, які лише тимчасово стримуватимуть колапс.

Фактично, до 2030 року росіянам не варто очікувати системних змін у ЖКГ. Навіть за офіційними планами, серйозні модернізаційні проєкти можливі лише після цієї дати – і то за умови, що в бюджеті взагалі залишаться кошти. Наразі ж ідеться про виживання галузі, а не її розвиток.

На цьому тлі влада просуває ідею підвищення тарифів, перекладаючи фінансовий тягар на населення. Проте навіть різке зростання тарифів не гарантує покращання, оскільки значна частина ресурсів витрачається тільки на покриття поточних витрат і втрат.

У той час, коли колосальні кошти спрямовуються на війну проти України, російське ЖКГ фактично відсунуте на другий (а то й десятий) план, а проблеми накопичуються роками.

Таким чином, ситуація є такою: до 2030 року російська комунальна система продовжить деградувати, а можливі ремонти залишаються відкладеними «на потім». І навіть після 2030-го вони будуть можливі лише за залишковим принципом, і якщо влада знайде для цього ресурси.