авіапром рф не має чим замінити західні літаки

російська цивільна авіація входить у період підвищених ризиків на тлі санкцій, дефіциту запчастин та старіння флоту. Попри заяви про відносно високий попит і заповнюваність рейсів, галузь стикається з системними обмеженнями, які в найближчі роки суттєво вплинуть як на безпеку польотів, так і на обсяги перевезень.

Найбільш песимістичний сценарій озвучив голова «росавіації» дмитро ядров, прогнозуючи вибуття 339 літаків до 2030 року. З експлуатації буде виведено близько 109 іноземних бортів, які неможливо повноцінно обслуговувати, та 230 застарілих радянських літаків, вік яких сягає 40–60 років. Враховуючи, що амбітні плани з імпортозаміщення фактично провалені – із 15 запланованих на 2025 рік комерційних лайнерів вдалося поставити лише один – галузь стикається з реальним ризиком «технічного голоду».

Західні санкції, запроваджені після початку повномасштабної війни проти України, стали для рф найбільшою проблемою, адже через обмеження на постачання нових літаків і запчастин від Boeing та Airbus російські перевізники змушені підтримувати льотну придатність понад 700 бортів через паралельний імпорт і розбирання частини літаків на запчастини. Зокрема через проблеми з запчастинами не експлуатуються більше третини далекомагістральних літаків, необхідних для рейсів на Далекий Схід та за кордон. Із 93 іноземних широкофюзеляжних пасажирських лайнерів, що залишилися на рф, на крилі знаходяться менше 60. москва навіть зверталася до Міжнародної організації цивільної авіації з проханням послабити санкційний режим, аргументуючи це питаннями безпеки польотів.

На цьому тлі «уральські авіалінії» оголосили про запуск програми подовження ресурсу літаків сімейства Airbus A320 понад 96 тисяч льотних годин на базі власного техцентру. Експерти застерігають, що проведення таких робіт поза сертифікованими виробником центрами може віддаляти російську авіацію від міжнародних стандартів безпеки. В умовах обмеженого доступу до оригінальних компонентів і технічної підтримки виробника це створює додаткові операційні ризики.

У найбільш песимістичному сценарії до 2030 року російська туристична галузь відчує значне падіння внутрішнього та виїзного потоків, а регіони – ризик транспортної ізоляції. Довгострокові наслідки можуть включати зниження рівня безпеки польотів у разі подальшої експлуатації застарілих літаків без повноцінного доступу до міжнародної інфраструктури технічної підтримки.